КУЦИЙ І. ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ ХХ СТ.: МІЖ СЛОВ’ЯНЩИНОЮ ТА ЄВРОПОЮ. – ТЕРНОПІЛЬ: ПІДРУЧНИКИ І ПОСІБНИКИ, 2016. – 480 c.
Доба ХІХ – початку ХХ ст. – чи не найбільш популярна у середовищі українських історіографів з огляду на визначальність цього періоду у процесах концептуального оформлення та інституційного становлення вітчизняної науки. Свідченням сказаного є тисячі праць статейного формату, сотні монографічних і дисертаційних досліджень, присвячених найбільш помітним явищам і процесам, а також інституціям та персоналіям згаданої доби. При цьому, слід погодитися з автором, що «в українському інтелектуальному просторі стосовно потрактування науково-історичних доробків учених «довгого ХІХ століття» склалася дещо специфічна ситуація» (с. 8), котра полягає в тому, що під кутом зору цивілізаційної ідентичності вони цілісно не вивчались. Це вочевидь збіднює як творчі біографії самих представників української гуманітаристики «довгого ХІХ століття», так і нашу поінформованість про різноплановість їхньої інтелектуальної спадщини. Зрештою, в європейських історіографіях порівняно давно проаналізовано цивілізаційні уподобання їхніх творців. Тож, нарешті, це актуальне завдання, завдяки доброму історіографічному смаку та дослідницькій вправності І. Куцого, значною мірою вирішене і в нашій науці.
