ГРЕКИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я В УМОВАХ “ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ” (1919–1921)

Автор(и)

  • Олександр ТРИГУБ
  • Олександр ОСИПЕНКО

DOI:

https://doi.org/10.24919/2519-058X.23.258986

Анотація

Однією з малодосліджених тем є масові репресії більшовиків 1919 – 1921 рр., що отримали усталену назву Червоний терор. І якщо окремі епізоди досить добре відомі, то у розрізі репресій щодо національних меншин це питання залишається у колі недосліджених аспектів історичного минуло. Мета дослідження полягає у визначенні масштабів репресій щодо грецької меншини Північного Причорномор’я на матеріалах Одеської губернії. Методологічне підґрунтя роботи становить позитивістський підхід до реконструкції історичного минулого з використанням спеціально-історичних методів: хронологічного, системного, історико-біографічного та історико-порівняльного, ґрунтуючись на принципах об’єктивності й історизму. Наукова новизна статті полягає у реконструкції масштабів більшовицьких репресій щодо грецької національної спільноти на підставі розсекречених матеріалів радянських каральних органів.

Висновки. Матеріали свідчать, що у 1917 – 1918 рр. на Півдні України терор революційних мас мав стихійний і несистемний характер, здебільшого стосувався заможних верств, серед якої певний прошарок становили греки-підприємці. Останні погоджувалися на “реквізиції” та відкуповувалися від “революційних ділків”. Добу “червоного терору” – 1919 – 1921 рр. можна умовно поділити на два періоди: 1919 р. – масовий терор соціально ворожих елементів, що переважно відбувався без слідства та суду як відповідь на “білий терор”, і 1920 – 1921 рр. – системне та цільове переслідування “повстанського елементу”, підпільних організацій антибільшовицького спрямування, громадян, що перебували на службі у нерадянських арміях. Другий період, разом зі зміцненням становища радянської влади, поступово переходив із форми терору до системних політичних репресій.

Матеріали репресивних органів свідчать, що більшості представників грецької спільноти вдалося уникнути переслідування за участь грецької армії в інтервенції військ Антанти 1918–1919 рр. На другій хвилі “червоного терору” 1920 – 1921 рр. греки, як й інші громадяни, теж ставали жертвами Надзвичайної комісії та Революційних трибуналів. Водночас хоча греки і фігурують у колах контрреволюціонерів та учасників підпільних організацій, але їх участь не була масовою та не виражала національний характер соціально-політичного спротиву радянській системі.

 

Біографії авторів

Олександр ТРИГУБ

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського національного університету імені Петра Могили

Олександр ОСИПЕНКО

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри українознавства, історико-правових і мовних дисциплін Одеського національного морського університету

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-27

Номер

Розділ

Статті