ОПЕРАТИВНІ ІГРИ ЯК МЕТОД ПРОТИБОРСТВА СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОУН З РАДЯНСЬКИМИ СПЕЦСЛУЖБАМИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (1944 – ПОЧАТОК 1950-х рр.)

Автор(и)

  • Ярослав АНТОНЮК
  • Дмитро ВЄДЄНЄЄВ

DOI:

https://doi.org/10.24919/2519-058X.23.258959

Анотація

Мета дослідження – здійснення науково-документальної реконструкції сутності та призначення проведення Службою безпеки (СБ) ОУН (С. Бандери) у 1940-х рр. оперативних ігор проти радянської спецслужби як складової протиборства озброєного націонал-самостійницького підпілля у Західній Україні із силовими структурами СРСР. Методологія дослідження. Автори поклали в основу дослідження структурно-системний підхід  з метою виявлення структурно-функціональної ролі оперативних ігор у системі таємного протиборства ОУН. Залучено історико-аналітичний. історико-генетичний,  історико-порівняльний  та метод документальної верифікації. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола архівних джерел та у контексті протиборства ОУН із радянськими спецслужбами уперше комплексно досліджено завдання, механізм, форми і методи використання спецпідрозділом ОУН оперативної гри як вищої форми  оперативного мистецтва, узагальнено основі види кваліфікованих оперативних заходів спецпідрозділу ОУН та дано оцінку їх ефективності Висновки. Доведено, що у післявоєнний період якісно зріс рівень розвідувальних заходів спецпідрозділів підпілля ОУН, їх напрямом стало прагнення створити власні інформаційно-розвідувальні позиції у спецслужбах противника та їх агентурному апараті. Складні оперативні ігри із радянськими органами держбезпеки стали свідченням намагання СБ ОУН опанувати класичними методами оперативного мистецтва спецслужб. Основним способом провадження ігор уважалося добровільне занурення власних інформаторів у підрозділи держбезпеки (як правило, місцевого рівня) за розробленою СБ легендою, із подальшим зміцненням довіри до них, розширенням їх розвідувальних можливостей. До завдань цих ігор входили ідентифікація оперативників-агентуристів і агентури держбезпеки у лавах підпілля; просування дезінформації про стан справ у підпіллі; виманювання й знешкодження, або використання “втемну” або через перевербування конфідентів органів держбезпеки для розвитку самої гри; виявлення завдань і планів оперативних заходів контррозвідки щодо підпілля; вивчення форм і методів агентурно-оперативної роботи органів держбезпеки.

Біографії авторів

Ярослав АНТОНЮК

доктор історичних наук, співробітник Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Дмитро ВЄДЄНЄЄВ

доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру воєнної історії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-27

Номер

Розділ

Статті