ХАРЧУВАННЯ У ВИТРАТНІЙ ЧАСТИНІ БЮДЖЕТІВ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В ДОБУ НЕПУ (1921 – 1929)

Автор(и)

  • Зінаїда СВЯЩЕНКО
  • Ірина ТЕРПАН

DOI:

https://doi.org/10.24919/2519-058X.22.253743

Анотація

Мета статті – аналіз структури витрат бюджетів селянських господарств на харчування своїх родин та їх співвідношення з іншими витратами і фактичними доходами селянських родин упродовж господарського року. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, достовірності, історизму, логічності. Використано загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-типологічний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у сучасній вітчизняній історіографії розглядаються витрати на харчування при формуванні бюджетів селянських господарств у період НЕПу та їх співвідношення з іншими фактичними витратами і доходами впродовж господарського року. Аналізуються кількісні і якісні показники харчування, простежується в динаміці кількість спожитих продуктів харчування, їх енергетична цінність. Висновки. З’ясовано, що у середньому добовому споживанні сільським населенням переважали продукти рослинного походження. Норми річного споживання основних продуктів харчування селян у розрізі округ УСРР показують, що повсюдно понад половину усіх спожитих продуктів складав хліб з певними регіональними відмінностями щодо питомої ваги у річному споживанні житнього і пшеничного хліба. Одночасно зі збільшенням абсолютного споживання хлібних продуктів – основи харчування сільського населення, поволі змінювався і їх якісний склад, що засвідчило деяке поліпшення економічного стану селянства. Щодо продуктів тваринного походження, то їх денна норма була невеликою. Селянські бюджети відбивали складне матеріальне життя селянських родин у 1920-х рр., в тому числі і проблеми витрат на харчування. Щоб вийти зі скрутного становища, селянські родини змушені були обмежувати і без того скромну продовольчу норму, не давати ніякого зерна худобі. Родини відмовляла собі в будь-якій фабричній продукції – мануфактурі, взутті, цукрі, гасі і навіть голки ставали предметами розкоші. Зазначається, що за рахунок скорочення витрат на харчування селяни намагалися збалансувати витратну частину свого бюджету і забезпечити його бездефіцитність. Унаслідок цього харчовий раціон більшості селянських господарств був збідненим, особливо у весняний період, коли спостерігалася нестача м’яса, молока і молочних продуктів, натомість споживання хліба і картоплі перевищувало норми. До того ж, якість продуктів, особливо хліба, в багатьох випадках була низькою.

Ключові слова: витратна частина, бюджет, нова економічна політика, харчування, раціон, енергетична цінність, селянське господарство.

Біографії авторів

Зінаїда СВЯЩЕНКО

докторка історичних наук, професорка кафедри всесвітньої історії та методик навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Ірина ТЕРПАН

аспірантка Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-03-27

Номер

Розділ

Статті