СИСТЕМА ОСВІТИ НА БУКОВИНІ У ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1919 – 1923)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2519-058X.21.246910Анотація
Мета статті – проаналізувати перетворення системи освіти Буковини упродовж 1918–1923 рр., коли цей край був приєднаний до складу Королівства Румунії. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах (аналіз, синтез, індукція, дедукція), а також застосуванні спеціально-історичних методів (порівняльно-історичний тощо). Наукова новизна дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати зміни освітньої царини на Буковини в перші повоєнні роки (1918–1923). Адже це був надзвичайно важливий період, коли румунська влада, приєднавши ці території до складу своєї держави, намагалася трансформувати освітню систему Буковини на свій лад. Висновок. Підбиваючи підсумки, зазначимо, що система освітніх закладів на Буковині у перші роки після Великої війни 1914–1918 рр. зазнала суттєвих змін. Румунська влада намагалася за допомогою заходів у царині освіти, з одного боку, адаптувати ці інститути до власних, які існували у Королівстві Румунія до початку Першої світової війни. З іншого, такими діями заручитися лояльністю та якомога швидше інтегрувати різні національні спільноти краю. Однак цими діями нова владна адміністрація лише спричиняла негативне ставлення цих етнічних громад як до таких кроків, так і до румунської влади загалом. Однак ці заходи представників румунської владної адміністрації слід оцінювати не лише з точки зору внутрішньополітичного життя Короліства Румунії, але й розглядати у ширшому центрально-східноєвропейському тогочасному контексті.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
