ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ ПЕРЕДАЧІ ПОЧАЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ У ВЛАСНІСТЬ ГРЕКО-РОСІЙСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА У ДРУГІЙ ТРЕТИНІ XIX ст.

Автор(и)

  • Елла БИСТРИЦЬКА
  • Леся КОСТЮК

DOI:

https://doi.org/10.24919/2519-058X.21.246905

Анотація

Мета дослідження полягає у з’ясуванні механізму передачі Почаївського монастиря у структуру Російської православної церкви у 1831 р., кола конфліктних питань між російським та греко-уніатським духовенством, а також участі у цьому процесі представників державної влади. Методологія дослідження базується на дотриманні принципів об’єктивності та системності. Для розв’язання поставлених завдань застосовувалися загальнонаукові методи – аналізу, синтезу, узагальнення, індукції та дедукції, а також спеціальні методи історичного пізнання – історико-генетичний і компаративний. На етапі відбору архівного матеріалу застосовувалися методи класифікації та критики джерел. Наукова новизна полягає у залученні до наукового вжитку низки невідомих архівних матеріалів, які уможливили вперше в українській історіографії з’ясування обставин передачі Почаївського монастиря Російській православній церкві. Висновки. Указ імператора від 1831 р. про включення Почаївського монастиря у структуру Греко-російської церкви, комплекс заходів, розроблених Головним управління духовних справ іноземних віросповідань, розпорядження Міністерства внутрішніх справ свідчать про його вагоме значення у намірах уряду зміцнити позиції православ’я у західному регіоні імперії. У цих документах обумовлювалася низка заходів, які мали забезпечити безконфліктну передачу монастиря від василіан до православних і його безперервне функціонування. Участь представників державних органів влади у роботі комісії та навмисне усунення з її складу греко-уніатів вказували на політичну мотивацію цього акту. Ігнорування повноважень Греко-унітська колегії, зверхнє ставлення до її представників з боку православних уможливило звинувачення василіан у недбалому ведення обліку та приховуванні майна. Таким чином, порушення процедури передачі Почаївської обителі не лише  сприяло поглибленню міжконфесійних протиріч, але й чітко окреслило напрям етноконфесійної політики царату, яка спрямовувалася на ліквідацію в Російській імперії опозиційних православ’ю конфесій, зокрема Греко-уніатської церкви.

Біографії авторів

Елла БИСТРИЦЬКА

докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри всесвітньої історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Леся КОСТЮК

кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка кафедри всесвітньої історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-24

Номер

Розділ

Статті