ЯК ІСПАНСКИЙ ГРИП ВПЛИНУВ НА СОЮЗ ТРАНСИЛЬВАНІЇ І РУМУНІЇ 1918 РОКУ?
DOI:
https://doi.org/10.24919/2519-058X.21.246904Анотація
Національні збори, заплановані в Альба-Юлії на 1 грудня 1918 р., мали проголосити союз Трансильванії, Банату та Партіуму (частини Австро-Угорської імперії до 1918 р., але з румунською етнічною більшістю) з Королівством Румунія. Одним із найлютіших ворогів організації цієї Асамблеї був іспанський грип.
Ближче до кінця 1918 р. пояснення цієї пандемії стали частково сучасними. Трансильванські газети докладали певних зусиль, щоб змалювати іспанський грип, підкреслюючи науковий вимір, час від часу надаючи простір для медичних дискусій, хоча також були присутні теорії без наукових пояснень. У деяких країнах світу застосовувалися сучасні заходи проти поширення грипу, наприклад, носіння маски і заборона організовувати заходи з численними учасниками, але в Трансильванії наприкінці війни виявилося, що мало хто піклується про реальні кроки проти пандемії. Головні імперативи того періоду стовідсотково були спрямовані на національну емансипацію. Сформувався й вакуум влади, який потрібно було заповнити.
Депутатів Національних зборів обирали за 4–7 днів до заходу, призначеного для проведення в Альба-Юлії. Значна частина з них у цей період захворіли, не будучи в змозі поїхати до Альба-Юлії. Більшість надсилали телеграми організаторам Асамблеї, уточнюючи, що вони постраждали від іспанського грипу і змушені залишатися вдома. Деякі з цих депутатів були замінені вже обраними заступниками. Проте інші румунські лідери, хоча й були дуже хворі, доклали значних зусиль і змогли бути присутніми на заході. Перенесення мікробів грипу (знання про віруси були вкрай обмежені) і нараження на небезпеку інших не вважалися великими проблемами
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
