ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ У 1920 – 1980-Х РОКАХ

Автор(и)

  • Ярослав АНТОНЮК
  • Лілія ТРОФИМОВИЧ

DOI:

https://doi.org/10.24919/2519-058X.20.240030

Анотація

Анотація. Мета дослідження – висвітлити здійснення спеціальними підрозділами
українських націоналістичних організацій у 1920 – 1980-х рр. розвідувальної діяльності
на основі відкритих джерел. Методологічною основою дослідження стали принципи
наукової об’єктивності та історизму. Наукова новизна одержаних результатів полягає
у тому, що вперше у вітчизняній і зарубіжній історіографії проаналізована розвідувальна діяльність спецпідрозділів українських націоналістів на основі відкритих джерел, а також упроваджено до наукового обігу неопубліковані архівні матеріали. Висновки. Уперше з-поміж спеціальних підрозділів українських націоналістичних організацій збір, впорядкування й аналіз преси супротивника різними мовами розпочали у 1920-х рр. відділи діловодства розвідки
Української військової організації (УВО). Протягом 1930-х рр. розвідка Організації українських
націоналістів (ОУН) дізнавалася з радянських та польських газет про репресії в УРСР. Після німецько-радянської анексії Польщі зазначеною роботою займалася Служба безпеки (СБ) ОУН. У післявоєнний період головна увага есбістів зосередилася на районних та обласних радянських газетах. Із них вони дізнавалися про загибель або потрапляння до полону підпільників, заплановані заходи радянської влади, виявляли активних прибічників ворога серед місцевого населення. Особливо важливу роль здобуттю й аналізу радянських видань приділяли Закордонні частини (ЗЧ)
ОУН. Спеціально для вивчення ситуації в СРСР наприкінці вересня 1953 р. у Мюнхені було створено “Референтуру Підсовєтських Справ” (“РПС”). Через нестачу коштів та необхідних фахівців у 1968 р. вона була розформована, а її функції перейшли до Української інформаційної служби (УІС) у Лондоні. Одним із різновидів збору розвідувальної інформації спеціальними підрозділами українських націоналістичних організацій було опитування цивільного населення. Для негласного опитування
спеціальні підрозділи ОУН в країнах Заходу використовували журналістське прикриття або листування з родичами в СРСР та країнах Варшавського договору. На початку 1960-х рр. при “Централі” та Тереновому проводі СБ ЗЧ ОУН було створено “офензивні” відділи, які відповідали за опитування радянських туристів та співробітників міжнародних установ УРСР. Крім того, “офензивний” відділ СБ ЗЧ ОУН, а також референтура “Суспільної опіки” займалися опитуванням західних туристів, які відвідували СРСР. Паралельно з “офензивними” відділами СБ ЗЧ ОУН збором і аналізом відкритих радянських джерел інформації займалася “аналітично-розвідувальна група” Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради та розвідка “двійкарів”.
Ключові слова: розвідка, відкриті джерела, періодика, офензивні відділи, ОУН, СБ, ЗЧ ОУН,
РПС, УРСР, опитування, КДБ.

Біографії авторів

Ярослав АНТОНЮК

доктор історичних наук, співробітник Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Лілія ТРОФИМОВИЧ

кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-30

Номер

Розділ

Статті